За всю багаторічну історію існування штабу Управління МВС України в Херсонській області одним з найдосвідченіших його керівників є Десятник Василь Іванович.
– Василю Івановичу, чому Ви вирішили пов’язати своє життя зі службою в органах внутрішніх справ?
– Одразу після служби в армії переді мною постав вибір майбутньої професії. Довго я розмірковував. Армія допомогла мені зрозуміти значення порядку, дисципліни, вимогливості до себе, чіткого планування і жорсткого контролю за виконанням наказів.
Хоча батьки і не мали ніякого відношення до силових структур, але мріяли, щоб їх діти (я зі старшим братом) отримали вищу освіту і досягли в житті набагато більшого, ніж вони. І ми не підвели наших батьків. Старший брат працював слідчим у Верхньорогачицькому райвідділі міліції. Він був для мене прикладом, адже обрав для себе шлях захисту закону та людей. Тож, коли настав момент визначитися з майбутньою професією, сумнівів не було. Для мене служба в міліції стала сенсом життя. А сьогодні, коли моя донька та племінник теж обрали шлях служіння українському народу, уже можна говорити про династію. Буду дуже гордий, якщо і онуки продовжать нашу справу.
– Після призначення Вас на посаду начальником штабу, які пріоритетні завдання ставили перед службою?
– Варто зазначити, що керівником штабу я був двічі: з 1992 по 1993 роки та з 1998 по 2005 рік. У перервах між цим я працював на різних керівних посадах в УМВС.
До того, як у 1992 році очолити штаб, я працював у слідстві, де обіймав посаду заступника начальника слідчого відділу. Свою роботу дуже любив і знав досконало. Тоді навіть уявити не міг, що колись керуватиму штабом. Але у 1992 році начальником УМВС став генерал Павлов, у якого були нові стратегічні плани роботи міліції області. Першочергове та головне завдання покладалось на штаб. Під час бесіди з генералом, він запропонував мені очолити цей підрозділ. Звісно, у мене були сумніви, чи впораюсь з покладеними на мене обов’язками. Але я звик не відступати і ставитися з максимальною відповідальністю до служби на будь-якій посаді.
Спочатку було нелегко, адже довелося у найкоротші строки знайомитись з особливостями роботи штабу, з колективом, який налічував близько 40 чоловік, хто на що здатен, як працює. Довелося починати становлення цього потужного підрозділу майже з нуля. Не було матеріально-технічної бази, злагодженості та розуміння важливості колективної роботи. Навіть кабінети моїх підлеглих знаходились на різних поверхах та у різних частинах адмінбудівлі. Я зробив так, щоб усі штабісти були зосереджені на одному поверсі. Поступово ми провели ремонти приміщень, придбали меблі і нову техніку. За 2-3 місяці я уже був задоволений результатами роботи моїх підлеглих, хоча і довелося докласти до цього чимало зусиль. Коли мене лише призначили на посаду, я зібрав весь колектив, розповів про методи нашої роботи, яким я бачу штаб у найближчі кілька років. Я домігся того, що штаб став передовою та кращою службою в Управлінні, яка й досі активно взаємодіє з усіма підрозділами.
– За час Вашої роботи на керівних посадах змінилося 7 начальників Управління, чи завжди вдавалося знаходити з ними спільну мову?
– Я дуже демократична людина і до всіх можу знайти підхід. Звісно, що у кожного начальника УМВС було своє бачення розвитку штабу і завдань. З деякими пропозиціями я погоджувався, інколи доводилося відстоювати свою точку зору. Цього я ніколи не боявся. Якщо у мене була своя позиція, я її відстоював, розповідав про переваги, ніколи не боявся заперечити. Як кажуть, приймав удар на себе. І це допомагало будувати конструктивний діалог з різними очільниками Управління.
– Які особисті якості необхідні працівнику штабу, щоб не лише вміти планувати й координувати, а й організувати роботу інших служб?
– На працівниках штабу лежить велика відповідальність. Тому кожного співробітника я підбирав особисто. Я розумів, що без справжніх професіоналів своєї справи неможливо досягти поставлених завдань. До штабу повинні приходити люди з досвідом роботи в органах та підрозділах внутрішніх справ, які мають вищу освіту, можуть грамотно й чітко сформулювати думку. Але і цього недостатньо, щоб стати справжнім професіоналом. Необхідно ще вивчити багато нормативних документів, вміти логічно мислити, систематизувати факти й на основі аналізу подій прогнозувати їх подальший розвиток.
Тому перші кілька місяців я приглядався до працівників з різних служб. Якщо розумів, що людина здібна і її можна навчити, то запрошував стати частиною нашого колективу. Звісно, що не усі проходили суворий відбір, залишалися лише найкращі, які розуміли завдання підрозділу. Я охоче допомагав порадами своїм підлеглим, особисто вичитував усі підготовлені ними документи. Усі знали, що документи, які готувались штабом, були складені правильно, згідно з усіма вимогами. На нас рівнялися і це було приємно.
Я намагався пояснити своїм підлеглим, що Штаб – це один з основних підрозділів органів внутрішніх справ, який знаходиться у центрі усієї організаторської діяльності, стоїть на передньому краї рішення завдань. Я не лише вимагав від своїх підлеглих хорошої роботи, але і навчав їх працювати з використанням нових форм і методів. Це було головним і вирішальним.
У моєму колективі працювали люди, які мали чималий досвід роботи, були професіоналами і практиками, так і зовсім молоді, але перспективні працівники. Я поясняв їм, що перед нами стоїть виконання багатьох завдань і я очікую від них командної роботи. У моїй команді не було байдужих людей, які працювали з “дев’ятої” до “сьомої”. Вони ставилися до своєї роботи відповідально, працювали із зацікавленістю, постійно поповнювали свої знання, цікавились усім, що діється в країні та світі. Разом з найкращими професіоналами ми розробляли документи, які визначали стратегічну лінію розвитку органів внутрішніх справ області по боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку та забезпеченні громадської безпеки. Завдяки нашим спільним зусиллям штаб став ефективним координатором та надійним помічником різних підрозділів Управління та районних відділів міліції.
– Після виходу на заслужений відпочинок Ви цікавитеся змінами, які стаються в міліції, чи спілкуєтеся з колишніми колегами?
– Цікавився раніше і завжди буду цікавитись. Службі в міліції я віддав більше 30 років і мені небайдуже усе, що стосується органів внутрішніх справ. Я підтримую дружні стосунки з багатьма своїми колегами, радію за успіхи своїх колишніх підлеглих, які зараз обіймають керівні посади. Колись вони були молодими і недосвідченими, а за час роботи у штабі набули досвіду, досконало вивчили нормативну базу і тепер передають свої знання новому поколінню правоохоронців. Я завжди з теплотою згадую свій колектив, сумую за людьми, з якими за багато років ми стали однією дружньою родиною.
