Для України 2014 рік був багатий на історичні події, які вплинули не лише на нашу державу, а й на міжнародні відносини. Підводячи підсумки, ТСН.ua зібрав ТОП-10 головних подій 2014 року.
1. Диктаторські закони
УНІАН
На початку 2014 року в Україні тривав Євромайдан або Революція гідності, яку влада неодноразово намагалася силою розігнати. В середині січня опозиційні депутати заблокували президію Ради з вимогою створити тимчасову слідчу комісію щодо протиправних дій силовиків на Майдані Незалженості у Києві, а також вимагаючи відставки уряду, глави МВС Віталія Захарченка та розпуску спецпідрозділу “Беркут”. Тоді регіонали думали про проведення виїзного засідання, однак проголосувати вирішили таки під куполом Ради – руками. Автором такої ідеї став віце-спікер Ігор Калетник, який проводив засідання замість голови ВР Володимира Рибака.
Того дня нардепи голосували за сумнозвісні “закони 16 січня”, які отримали назву “диктаторські”. Закони стали реакцією заляканої влади на протести у центрі столиці і в регіонах. Зокрема, водіям забороняли рух автоколон більше п’яти авто без узгодження з міліцією – це було реакцією на Автомайдан. Також передбачались арешти за порушення організації мітингів і навіть за захисний шолом, за встановлення намету та за допомогу протестувальникам. Крім того, закони встановлювали обмеження свободи слова для ЗМІ та вводили покарання за наклеп і екстремістську діяльність. Диктаторські закони були підписані тоді ще президентом Віктором Януковичем наступного ж дня. Вони отримали гостру критику світу і спричинили нову хвилю протестів по всій Україні. Тож Януковичу довелося йти на переговори з опозицією. Результатом стало скасування Радою “законів 16 січня” на засіданні 28 січня.
2. Розгін Майдану, втеча Януковича та формування нової влади
Reuters
На початку 2014-го протести у центрі столиці збирали все більше людей, росли барикади, обурені режимом люди все ближче підходили до стін Кабміну та Адміністрації президента, тривали протистояння активістів із силовиками, на Майдані гинули люди, що збільшувало градус напруги в суспільстві. Свого піку він досяг 18 лютого, коли відбулася масштабна і жорстока спроба розгону Євромайдану. Загиблих – активістів і силовиків – рахували десятками. Багато жертв було у підпаленому Будинку профспілок. Проте люди з Майдану не пішли.
Після кривавого розгону Янукович зрозумів, що тепер для нього вже не буде світлого майбутнього в Україні, тож уночі проти 22 лютого гарант втік із резиденції у Межигір’ї, ставши для українців “ексом”. За даними СБУ, маршрут втечі екс-президента до Росії пролягав через Харків, Донецьк, а далі – через Севастополь. Його супроводжували, зокрема, і громадяни РФ.
Після втечі Януковича і перемоги Євромайдану владу у руки взяли представники опозиції – Арсеній Яценюк та Олександр Турчинов. 22 лютого Верховна Рада у нових умовах обирає Турчинова новим спікером, а за відсутності голови держави він став ще й виконувачем обов’язків президента. Згодом у Раді було сформовано коаліцію “Європейський вибір”, до якої увійшли “Батьківщина”, “УДАР”, “Свобода”, групи “Економічний розвиток” і “Суверенна європейська Україна” та позафракційні депутати. За тиждень Яценюк очолив Кабмін, назвавши себе і його міністрів “урядом політичних камікадзе”, проте, зазначимо, сам він і досі перебуває у кріслі прем’єра.
3. Анексія Криму
ipress.ua
Після втечі Януковича до Росії у Криму почали наростати сепаратистські настрої. За даними екс-глави Адміністрації президента Сергія Пашинського, президент РФ Володимир Путін планував так чи інакше відібрати в України Крим, тож в умовах, які склалися, він почав діяти агресивно. 1 березня Рада Федерації задовольнила прохання Путіна про введення військ на територію України. Путін аргументував таку необхідність тим, що в умовах політичної кризи в Україні виникла загроза для життя громадян РФ і російських військовослужбовців, що дислокуються напівострові. У результаті були захоплені українські військові частини та українські кораблі, екіпажі яких героїчно намагалися врятувати судна і не здатися ворогу.
Розгублена нова влада у Києві, ймовірно, не була готова до такого розвитку подій і не могла скоординувати дії. Відтак, незважаючи на засудження дій Росії не тільки українським політикумом, а й міжнародною спільнотою, 16 березня у Криму було проведено незаконний референдум за входження до складу Російської Федерації. 20 березня Держдума РФ оголосила про приєднання Криму до Росії. Україна віддала півострів майже без супротиву. Зокрема, Путін дуже пишався цим фактом. Так, вислів “ввічливі російські військові” навіть став мемом. На часі самопроголошена “Республіка Крим” лишається невизнаним утворенням, а у світі захоплення Росією АРК називають не інакше як анексією. Проти півострова введена низка санкцій.
4. Війна на Донбасі: вторгнення Росії та трагедія під Іловайськом
Reuters
В умовах, коли Росія нахабно анексувала Крим, на материковій Україні створили Національну гвардію, завданням якої визначили боротьбу з тероризмом та виконання функцій армії. Водночас РФ почала стягувати війська до східного кордону з Україною під виглядом навчань. Прикордонники неодноразово фіксували порушення українського неба російською авіацією та безпілотниками. Світові лідери піддали критиці такі дії президента Путіна і закликали його відвести війська від кордону. 30 березня, за даними розвідки, небезпека військового нападу на територію України з боку РФ досягла критичного рівня. Росія зосередила на кордоні з Україною близько 100 тисяч військових, переважно десантно-штурмові підрозділи, а також сотні БТРів, артилерійські системи, пускові установки, бойову авіацію. Тим часом у “тилу” теж почалися заворушення. На вулицях міст Східної України масово почали з’являтися озброєні люди. Сепаратисти проводили мітинги під російськими “триколорами” та намагалися захопити урядові будівлі у Донецьку, Луганську та Харкові. Пізніше стало відомо, що сепаратистами на Сході України керують російські спецслужби. Невдовзі Сходом України прокотилася хвиля штурмів і захоплень будівель. У Донецьку, Луганську і Харкові проросійські активісти практично синхронно пішли в наступ. Також озброєні люди штурмували Миколаївську ОДА, сутички почалися і в Одесі. Поступово у низці міст та сіл на Донбасі з’явилися військові без упізнавальних знаків або й із російськими шевронами, а сепаратисти оголосили про створення двох терористичних організацій “Луганська народна республіка” і “Донецька народна республіка”. У цей час в Україні разпочали масштабну антитерористичну операцію. Під час травневих свят на Сході України не припинялась стрілянина, та найкривавіші сутички сталися 2 травня в Одесі, де внаслідок зіткнень загинули майже 50 людей. Уже після свят на Донбасі бойовики під дулами автоматів провели псевдореферендум на підтримку “ДНР” і “ЛНР”, який нібито визначив прихильність населення Донбасу до терористів і підтримку їхніх дій.
Одразу після проголошення “республік” російські найманці почали активний наступ на українських військових – під Волновахою розстріляли табір бійців, влаштувавши засідку батальйону “Донбас”, та вдерлися до Донецького аеропорту. У червні бойовики збили літак Іл-76 у Луганську, внаслідок чого загинули 49 українських військових. Одним з найжорсткіших та найжахливіших боїв став “Іловайський котел”. Урядовці ще й досі не можуть визначитись, хто винен у кривавій трагедії і скільки українців полягло в оточенні бойовиків, та за останніми даними, під Іловайськом загинув 241 українець.
5. Трагедія авіалайнера Boeing 777
Reuters
Переломним моментом у міжнародній підтримці України стало збиття бойовиками малайзійського авіалайнера Boeing 777. Літак став “рекордсменом” за одночасною кількістю жертв. Бойовики відхрещувалися від причетності до теракту та всіляко намагалися завадити розслідуванню, звинувачуючи українську сторону. Російські найманці навіть викрадали тіла загиблих та приховували “чорні скриньки”. Водночас світова спільнота рішуче засудила Путіна, який звинуватив у катастрофі українських військових, а Держдепартамент США поклав на Путіна відповідальність за авіакатастрофу малайзійського літака. Тим часом на місці падіння Boeing 777 бойовики займались мародерством – розкрадали речі загиблих пасажирів, знімали з тіл коштовності, забирали банківські картки, а також намагалися зняти з них гроші. Так, наприклад, жителька Тореза, молода дівчина, похизувалася в Instagram косметикою з “Боїнга 777”, яку їй “підігнав один знайомий мародер”, а пізніше російський найманець похизувався трофейною чашкою зі збитого бойовиками “Боїнга”. З часом бойовики таки пустили на місце падіння літака експертів-криміналістів з Австралії і Нідерландів, а також представників ОБСЄ, проте не припиняли зривати їхню роботу, заважаючи встановленню справжніх винуватців катастрофи. Зрештою нідерландські експерти назвали попередню причину катастрофи “Боїнга” – потрапляння в лайнер безлічі зовнішніх високоенергетичних об’єктів. Також згідно зі звітом характер розкиду уламків свідчить про те, що літак розвалився у повітрі. Пізніше глава МЗС Нідерландів шокував подробицями загибелі пасажирів – не всі люди загинули миттєво, адже на одному із загиблих була киснева маска. Зазначимо, що остаточні результати розслідування причин катастрофи Boeing-777 світ має дізнатися у 2015 році: прокурор Нідерландів розпочав наймасштабніше в історії країни розслідування.
6. Вибори президента України та Мінські домовленості
УНІАН
25 травня Україна обрала нового главу держави. Президентом став Петро Порошенко, за якого виборці віддали 54,7% голосів. На вибори Порошенко йшов із закликом: “Жити по-новому!”, що за словами політика, означає – жити вільно, безбідно, чесно та безпечно. У своїй передвиборчій програмі Порошенко обіцяв боротися проти російської агресії, зачистити від терористів Схід України, повернути Крим, протягом першого року свого президентства отримати безвізовий режим з Євросоюзом, а вже до кінця терміну на посаді – щоб Україна стала повноправним членом ЄС. Крім того, він запевнив, що реформує чи не всі галузі в державі, а особливо економіку, а також судову та правоохоронну системи, СБУ, прокуратуру. Варто зазначити, що день виборів пройшов неспокійно, особливо на Донбасі та півдні країни. Проте, попри погрози та захоплення виборчих дільниць, українцям на Сході проголосувати таки вдалося. Навіть кримські татари прорвалися в Херсонську область, щоб здійснити своє волевиявлення і проголосувати за обраного кандидата. Водночас протягом двох днів – 25 та 26 травня – хакери наполегливо атакували сервер ЦВК. Інавгурацію президента було призначено на 7 червня, ще до неї новообраний президент Порошенко встиг заручитися підтримкою Обами та отримати схильність Європи. Церемонія інавгурації відбулась не без інцидентів – вартовий впустив зброю перед президентом. Тоді усі сприйняли це як символ завершення збройних протистоянь в Україні. Проте найкращим подарунком, який того дня отримав Петро Порошенко, стало народження його онука. Петру Порошенку вже за перші місяці президентства вдалося побудувати потужну зовнішню політику України. Найголовнішим здобутком називали те, що чимало країн Заходу виділили великі суми, які, в першу чергу, призначені на розбудову армії, відродження Донбасу та реформи в Україні.
Також Порошенко за два тижні після інавгурації оприлюднив “мирний план”, який писав, радячись з представниками легітимної влади Донецької та Луганської областей, та який підтримали усі світові лідери. Та попри оголошене перемир’я бойовики увесь цей час продовжували обстрілювати позиції українських силовиків. Підтримки з боку російського лідера Путіна український президент також не отримав. Тож в Україні почалася мобілізація, а Порошенко продовжував спроби домовитися із бойовиками та проводив зустрічі зі світовими лідерами. Переговорним центром стала столиця Білорусі – Мінськ. Там же 26 серпня відбулась і майже двогодинна зустріч Порошенка з Путіним, яка увінчалася досягненням важливих домовленостей. Проте вже наступного ранку регулярні війська РФ вторглися на територію Донецької області. На початку вересня Порошенко телефоном знову домовився з президентом Росії Володимиром Путіним про припинення вогню на Донбасі. Пізніше президент України віддав наказ силам АТО припинити вогонь. Бойовики теж погодилися на перемир’я. 5 вересня у Мінську, де проходила зустріч тристоронньої контактної групи Україна – Росія – ОБСЄ, був підписаний протокол щодо припинення вогню на Донбасі, завдяки якому було звільнено з полону чимало українських військових.
Однак, незважаючи на це, Кремль продовжує відправляти в Україну своїх військових, а також під виглядом “гуманітарного конвою” постачає бойовикам зброю, чим підживлює війну на Донбасі.
7. Підписання угоди про асоціацію з ЄС
УНІАН
27 червня президент України Петро Порошенко у Брюсселі підписав економічну частину угоди про асоціацію з Євросоюзом. Свій підпис під документом з боку ЄС поставив президент Ради ЄС Герман ван Ромпей і лідери країн об’єднання. Росія намагалася завадити підписанню угоди, погрожуючи “звичайним режимом” торгівлі, а пізніше вигадала 60 сторінок правок, зокрема 45 із них займав перелік товарів, які, на думку Москви, слід виключити з вільної торгівлі. Напередодні підписання угоди Москва взагалі заявила, що Росія впровадить “захисні заходи” проти України, якщо угоду про асоціацію не змінять. Уже 16 вересня Верховна Рада України синхронно з Європарламентом ратифікувала угоду про асоціацію з ЄС, а пізніше Порошенко також підписав документ щодо ратифікації угоди про асоціацію України та Євросоюзу.
8. Обвал гривні
УНІАН
У 2014 році українці із затамуванням подиху слідкували за “танцями” національної валюти. Зазначимо, ще наприкінці минулого року експерти прогнозували “легке” падіння курсу гривні в 2014 році. Так, у міжнародному рейтинговому агентстві Moody’s говорили про зниження курсу гривні до кінця 2014 року до 8,5 грн за долар. Проте вже у лютому національну валюту почало “лихоманити” і вона то втрачала, то набирала вартість знову. Урешті гривня встановила рекорд, досягнувши позначки у 11,78 грн за долар на міжбанку. У березні Нацбанк вирішив дати ринку “спокійно знайти” свій курс гривні і пішов з валютного ринку. Та вже у квітні долар на міжбанку досяг рекордних 12 гривень. У підсумку Нацбанк заборонив операції з валютою 14-м банкам, які розхитували курс гривні, і тимчасово відключив їх від системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку для стабілізації обмінного курсу гривні, а пізніше навіть пригрозив позбавити ці банки ліцензій на діяльність. Проте національну валюту продовжувало кидати в крайнощі попри запевнення банкірів. Тодішній міністр фінансів Олександр Шлапак заявив, що поточний валютний курс залежить найбільше від ситуації на сході країни – що кривавіші там події, то більше падає гривня.
Улітку, спочатку коли прем’єр-міністр Арсеній Яценюк подав у відставку, а потім після однієї з найстрашніших трагедій цього року в Україні – “Іловайського котла”, гривня знову обвалилася до нового історичного мінімуму, тоді офіційний курс долара наближався вже до 15 грн. Навіть кредит від МВФ не міг допомогти українській валюті втриматися. Голову Нацбанку Валерія Гонтарева звинувачувала у слабкості гривні, а паніку серед населення підігрівали політики своїми гучними заявами про вторгнення Росії. Тож банкіри зібралися на таємну нараду, після якої гривня знову встановилася на рівні 12,94 грн за долар. Проте вже після виборів до Верховної Ради гривня почала входити у “круте піке” і перевалила за позначку 16. 19 листопада в Україні створили комітет із порятунку гривні та економіки, який має стабілізувати валютний курс та покращити умови на грошово-кредитному ринку. Проте у грудні у країні почалася інформаційна атака проти гривні – українські інтернет-видання, а також солідні інформаційні агентства оприлюднювали новини із неправдивими курсами валют на вітчизняній міжбанківській біржі. Експерти вже назвали це спланованою акцією, щоб посіяти паніку серед українців і змусити Гонтареву подати у відставку.
У Кабміні ж, за словами прем’єра Яценюка, валютний курс у держбюджеті на 2015 рік розглядається у діапазоні від 15,7 до 17 грн за один долар США.
9. Міжнародні санкції проти Росії
Фото EPA/UPG
Вперше міжнародна спільнота заговорила про санкції після проявів агресії Росії у Криму. Спочатку це були висловлення “глибокої стурбованості”, заклики до російських військових “Russian, go home!” та попередження президенту Росії Володимиру Путіну про наслідки через конфронтацію з Україною. Крім того, сім країн із “Великої вісімки” призупинили підготовку до саміту у Сочі. Однак Путін не відступив з Криму і не пішов на діалог, тож 6 березня було введено перший етап санкцій, які передбачали обмеження співробітництва з РФ. Зокрема, було призупинено переговорний процес Євросоюзу і Росії про пом’якшення візового режиму. Також персональні санкції торкнулися низки російських чиновників і приватних осіб. Другий етап санкцій було введено 17 березня після влаштованого Росією у Криму псевдореферендуму. ЄС заборонив в’їзд і заморозив активи низки російських чиновників та головних сепаратистів Криму. Того ж дня США ввели санкції проти сімох російських чиновників, серед яких були помічник президента РФ Владислав Сурков, радник Путіна Сергій Глазьєв, голова Ради Федерацій РФ Валентина Матвієнко та інші. Протягом кількох наступних днів до санкцій долучилися Японія, Австралія, Канада і навіть Нова Зеландія, а США і ЄС розширили свої “чорні списки”. Другий етап санкцій також містив заморожування активів деяких російських компаній.
Улітку через ескалацію конфлікту на Сході України, до чого доклало руку керівництво Росії, високопоставлені представники багатьох країн висловлювалися за введення третього пакету санкцій, які були б направлені на певні сектори економіки РФ, проте більшість “глибоко стурбованих” світових лідерів вирішили не поспішати. Відтак, 16 липня на засіданні Європейської Ради було ухвалено рішення лише розширити санкції другого пакету, зокрема на осіб, які фінансово або матеріально підтримують дії, що підривають суверенітет та територіальну цілісність України. Також було “заморожено” кредитування програм у РФ через європейські банки. Ці санкції отримали назву “друга стадія-плюс”.
Проте вже за кілька днів світова спільнота відреагувала другою хвилею санкцій через трагедію зі збитим проросійськими бойовиками на Донбасі пасажирським літаком Boeing 777, яка сталася надвечір 17 липня. 26 липня Європейський союз оприлюднив список, проти кого впроваджуються нові санкції. До нього увійшли високопосадовці Росії, президент Чечні Рамзан Кадиров, лідери бойовиків і керівники деяких кримських підприємств. Третій етап санкцій, які торкалися ключових секторів економіки Росії, першими ввели США – ще 16 липня. Під санкції потрапили “Роснефть”, газова компанія “Новатек”, державні Внешэкономбанк і Газпромбанк. У сфері оборонно-промислового комплексу постраждали: корпорації “Алмаз-Антей”, “Ижмаш”, концерн “Калашников” та інші. Також Штати додали у свої “чорні списки” кремлівських посадовців та ватажків бойовиків Донбасу.
ЄС ввів у дію третій пакет санкцій 29 липня. Вони стосувалися нафтогазової індустрії, фінансового, оборонного та технологічного секторів. Зокрема, було заборонено експорт і реекспорт до Росії високотехнологічного обладнання. Протягом літа та восени санкції поглиблювалися та розширювали географію. До санкцій доєдналася навіть Швейцарія, яка раніше заявляла про нейтралітет.
10. Вибори в Раду, коаліція та іноземці у Кабміні
Наш Киев
26 жовтня в Україні відбулися позачергові вибори у Верховну Раду. Вони показали цікаву картину політичної боротьби – “Народний фронт” отримав у напруженій боротьбі на один мандат більше за “Блок Петра Порошенка”, хоча попередні соцопитування віддавали несумнівну перевагу саме БПП. При цьому “Блоку Порошенко” все ж вдалося отримати перевагу в парламенті за рахунок мажоритарників. Ще одним “відкриттям” для українців стала партія львівського мера Андрія Садового “Самопоміч”, що позиціонує себе не як команду політиків, а скоріше професіоналів, на яких в українському суспільстві вже сформувався запит. Водночас українці все ж таки дозволили протиснутися у нову Раду старим “героям”. Так, одіозні кандидати пройшли в основному через мажоритарку та по списку “Опозиційного блоку”, зібраного з решток Партії регіонів.
Під час голосування не обійшлося без порушень: були і “каруселі”, і підкуп виборців, і стрілянина. Вибори у розпал військового конфлікту на Донбасі були примітні й тим, що кандидати та політичні партії витратили на передвиборну кампанію і рекламу набагато менше грошей, ніж це було в Україні до Майдану. Ще до оголошення кінцевих результатів виборів політичні сили почали домовлятися про коаліцію, адже хотіли зробити усе правильно – по-європейськи. Результатом доволі тривалого “сватання” стала співпраця п’ятьох політсил (БПП, “Народний фронт”, “Самопоміч”, “Батьківщина” та Радикальна партія). У чималій коаліційній угоді детально розписані цілі діяльності коаліції, зокрема проведення реформ, ухвалення закону про імпічмент президенту та визначення курсу на вступ у НАТО. Сформувавши коаліцію, політики взялися ділити місця у новому Кабміні, так і не відійшовши від квотного принципу. Прем’єром залишився Арсеній Яценюк. Проте сталися і несподіванки: на роботу міністрами до нового уряду президент Петро Порошенко запропонував найняти іноземців.
Таке рішення викликало чималий ажіотаж у суспільстві, лунало багато критики, проте врешті-решт місце народження для хорошого менеджера не має значення. До того ж усі троє кандидатів отримали українське громадянство, відтак, тісно пов’язали себе з Україною. Тож грузин Олександр Квіташвілі став міністром охорони здоров’я, американка Наталя Яресько – міністром фінансів, а литовець Айварас Абромавічус – головою Мінекономіки. Пізніше стало відомо про призначення на посаду заступника міністра МВС Арсена Авакова грузинки Еки Згуладзе.
