Яку інформацію про себе не варто вказувати у соціальних мережах та як захистити свої дані? Які основні правила безпеки в інтернеті в час інформаційної війни?
hypi.st
«Напевно, це будуть поради, які декому здаватимуться смішними, проте з досвіду знаю, що багато хто про них забуває», – розповів відомий український блогер Петро Нек.
1. Не пишіть в інтернеті де ви живете, не «чекіньтесь» вдома. Написавши таку інформацію, а потім затвітивши, що їдете відпочивати, можете стати жертвою пограбування. Якщо ви щось сказали в інтернеті – про це знають всі. Навіть якщо ви вставили налаштування приватності, це для скриншота чи копіпейсту не стоїть на заваді.
2. Не беріть участі в дурних забавах «Як би мене звали, якщо…». Далі пропонується вказати вулицю, на якій ви жили чи кличку собаки тощо. Таким чином ви відкриваєте персональні дані, котрі можуть використати для злому вашої сторінки.
3. Ніколи не фотографуйте і не виставляйте в інтернет фото вашої кредитної картки (якою б красивою вона не була) чи паспорта. Нещодавно «Приват» (Приватбанк, – ред.) випустив картки з патріотичним дизайном, то в Facebook бачив декілька фотографій від користувачів, де вони показували їх.
4. Don’t drink and tweet. Не пишіть в соціальні мережі після вечірок, якими б кумедними ваші думки не здавалися. Так, ви певно чули вислів Хемінгуея «Write drunk, edit sober» (пишіть п’яними, редагуйте тверезими), але ви все ж таки не Хемінгуей. Та й те, що раз написано в інтернеті знають всі, скільки б ви потім то не редагували.
5. Не реєструйтеся на сумнівних сайтах, не вказуйте на них свій номер телефону і не відправляйте sms, щоб взнати свій IQ. Не читайте листів від незнайомців, що обіцяють вам захмарний спадок зі шістьма нулями, бо саме нулі на своєму рахунку ви й отримаєте.
6. Просто не говоріть зайвого в інтернеті, зазвичай найслабшою ланкою в мережі є людина, а не програмний код.
А також кілька технічних порад щодо безпеки в мережі:
7. Паролі. Паролі, як спідня білизна – що довші, то краще захищають. Також паролі треба змінювати, нікому не показувати і для різних сервісів мають бути різними. В жодному разі не використовуйте просто цифровий пароль з датою народження чи номером телефону. Краще, аби пароль складався з декількох слів розділених пробілом, в словах мають бути великі та маленькі літери, інколи можна заміняти «і» на «1», «о» на «0», та використовувати спеціальні символи – «#, *, !» тощо.
8. Подвійна автентифікація. Багато сервісів дозволяють підключити подвійну автентифікацію, тобто ввівши пароль, вам також потрібно буде ввести код з sms-повідомлення. Для цього потрібно спочатку «підв’язати» ваш номер телефону в налаштуваннях сервісу.
9. https. Я не буду пояснювати технічно відмінність протоколу http від https, просто скажу, що при використанні https всі ваші дані, що ви передаєте в мережі, шифруються. І тоді вміст повідомлень не можна просто так прочитати, перехопивши його. Це особливо актуально, якщо ви працюєте у відкритих Wi-Fi мережах чи в кафе. Більшість соцмереж та поштових сервісів вже за замовчуванням працюють за протоколом https, але краще піти в налаштування і переконатися – чи це так. Як перевірити? В адресному рядку поряд з назвою сайту має світитися зелена колодочка, і адресу слід вводити як https://… а не http://.
10. Анонімний режим. В різних браузерах він називається інакше: анонімний, режим інкогніто, потайливий режим. В ІТ-сленгу його також називають порно-режим. Якщо працюєте на чужому комп’ютері чи в інтернет-кафе, тоді, навіть якщо ви не вийшли з соцмережі чи пошти і закрили вкладку, зловмисник не зможе зайти до вашого акаунту. Режим інкогніто не зберігає історії, паролів та «кукісів» у браузері (викравши які зловмисник може зламати ваш профіль).
Щодо користування російськими соцмережами, яке українцям радить обмежити СБУ, Петро Нек розповів: «Одноклассники вже кілька років тому як покинув (це була моя перша соцмережа), хоча знаю багато людей віком від 35 років, які там досі сидять і активно спілкуються. Вони – як з України, так і закордонна діаспора з Європи. Вконтакте – в мене там профіль є, але переважно нічого туди не пишу, хоча на початку Євромайдану я намагався моніторити, які там настрої. Та цей сайт мені дуже незрозумілий і незручний. Хоча час від часу переглядаю там якісь групи для моніторингу ситуації. Але в основному використовую Facebook і Twitter».
