Інформаційна війна з метою налаштувати наших громадян проти вступу України в Європейський Союз і системи колективної безпеки активно ведеться нашим північним сусідом десятиліттями. Потрібно визнати, що на цьому терені, наші «сусіди» мають певні успіхи. Особливо посилилася інформаційна боротьба в світлі останніх подій на сході країни. Зараз вона, фактично, не зупиняється ні на хвилину. У бажанні налякати українців жахами «загниваючого заходу» російські політтехнологи не зупиняються ні перед чим. Серед «страшилок» неекономічного характеру особливе місце кремлівська пропаганда приділяє ювенальній юстиції як, на їхню думку, ефективному способу розпалити конфлікт між західною і східною цивілізацією.
Мешканцями багатьох регіонів нашої країни нажаль досі активно використовуються для одержання інформації ЗМІ саме російського походження, в яких найбільш популярні визначення ювенальної юстиції як бізнесу з продажу дітей. Також, за даними моніторингу інформаційної компанії «Сильніші разом», її часто називають технологією щодо позбавлення батьків прав на дитину або держструктурою, яка руйнує сім’ї. Насправді ж її мета – зупинити правопорушення по відношенню до неповнолітніх, вибудувати чіткий алгоритм вирішення, в тому числі і судового, складних ситуацій, пов’язаних з дотриманням прав дітей і підлітків. При написанні такого алгоритму особлива роль відводиться сім’ї, батькам, вчителям і громаді як складовій суспільства.
У чинному на сьогодні українському законодавстві є величезна кількість нормативних актів, що регулюють поняття насильства над дитиною та адекватну реакцію на нього з боку держави. При цьому в проросійських медіа, як правило, автори абсолютно навмисно «плутають» ювенальну юстицію з питаннями роботи соціальних служб, які займаються позбавленням батьківських прав. Робота таких служб чітко регламентована Сімейним Кодексом України. Батьки можуть бути позбавлені права тільки за рішенням суду і то тільки в одному з конкретних випадків. Це станеться, якщо вони не заберуть дитину з пологового будинку або медичного закладу впродовж півроку без поважної причини і не проявляли до неї батьківської турботи. Також це можливо у випадку, якщо батьки ухиляються від виховання дитини, жорстоко з нею поводяться, є хронічними алкоголіками або наркоманами. Згідно Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» батьківських прав можуть позбавити за примушення до жебрацтва, бродяжництва або вчинення умисного злочину щодо дитини. Але, на відміну від міжнародної практики, українське законодавство не забороняє примус дітей до праці або невиправдано жорстке покарання дітей. Існує принцип «аби не били», а в решту держава не втручається.
На одному з круглих столів, що пройшов недавно в Києві, представники проросійського руху в Україні (так звані прихильники «російського світу»), з серйозними обличчями прямо стверджували, що в Європі дітей забирають із сім’ї за «відсутність екзотичних фруктів в холодильнику» і «подряпину на обличчі». Пропагандисти явно досягли своєї мети, оскільки будь-які спроби переконати «російськосвітян» що це не так не привели до результатів.
А насправді ювенальна юстиція – це системний механізм перевиховання неповнолітніх правопорушників, закріплений на законодавчому рівні. При цьому дітей, які вчинили проступок, не ізолюють в колонії, де повним повно таких же як вони або тих, хто куди більш серйозно порушив закон. Зовсім недавно один з місцевих херсонських сайтів, що не один раз демонстрував свою на початку антімайданівську, а потім і зовсім проросійську позицію знову пройшовся по «ювеналці». Робота зроблена якісно, з красивими картинками і інфографікою. Але при цьому звичайна робота соціальної служби Чаплинського району, яка діяла у відповідь на звернення про неодноразове побиття дітей, знову переведена в ранг «жахів європейської ювенальної юстиції», якої на Херсонщині поки, на жаль, немає і близько. Тобто бити дітей для авторів даного матеріалу – це цілком нормально, а от забрати їх із сім’ї на час розгляду цієї справи – жах і катастрофа, в якій винні європейці. Шкода, що подібне з часом «перерозмістили» і шановні мною місцеві електронні ресурси.
Згідно з нормами ювенального права неповнолітніх намагаються перевиховати безпосередньо в суспільстві. Частково такі механізми вже працюють в Україні, але їх потрібно комплексно розвивати. Адже в усьому світі є цілий комплекс альтернативних обмеженню свободи видів покарання. При цьому там активно використовують можливості загальноосвітніх шкіл, місцевої влади та громади, щоб підлітки могли залишатися в сім’ї і осмислити скоєне в дружньому для себе оточенні. Обмеження свободи використовують тільки в крайніх випадках, коли подальше перебування підлітка на волі небезпечно для суспільства. Як правило, для вчинення злочину у дітей є чіткий мотив, який пов’язаний або з сім’єю, чи з безпосереднім оточенням. З’ясувавши причину, що спонукала дитини на його вчинення, можна найефективніше визначити спосіб перевиховання.
В рамках впровадження принципів ювенальної юстиції в нашій країні з 2003 року діють Центри Розуміння, про роботу яких, на жаль, відомо далеко не всім. Хоча вони виконують дуже важливу функцію – відновлюють внутрішнє відчуття правосуддя. У такому центрі кривдник і потерпілий можуть зустрітися, поспілкуватися та знайти порозуміння. Практика показує, що в цьому випадку правопорушник в повному обсязі усвідомлює відповідальність за свої дії. У нас на сьогоднішній день цей ефективний інструмент поки використовується не системно. На законодавчому рівні наші парламентарії закріпили цілісність системи захисту прав дітей в Україні згідно з вимогами Організації Об’єднаних Націй прийнявши Закон України «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини». Реалізація цього плану повинна завершитися в 2016 році, а роботи ще дуже багато.
Тим часом, ювенальна юстиція доводить свою ефективність в самих різних куточках нашої планети. Наприклад, у Новій Зеландії, для перевиховання дітей залучають їх сім’ї. Особливу увагу тут приділяють роботі з батьками. Такі справи компетентний розглядати спеціальний суд у справах молоді, але абсолютна більшість з них розглядають сімейні конференції, на які запрошують правопорушника, потерпілих та членів сімей з обох сторін. При цьому учасники конференції самі обирають спосіб перевиховання підлітка і контролю за цим процесом.
Один з основних міфів пропагандистів про ювенальну юстицію базується на тому, що вона, нібито, ставить своїм завданням розділити сім’ю і відібрати дитину у батьків. Він з тріском розвінчується основним документом, на якому побудована ювенальна юстиція – Гаазькою конвенцією, в якій чітко вказана «необхідність для дитини зростати в сімейному оточенні». Більше того, цим же документом регламентовано, що кожна держава зобов’язана вжити всіх можливих заходів, щоб забезпечити виховання дитини в її власній родині. Згідно рекомендаційного акта Кабінету міністрів Ради Європи батьки повинні бути залучені до правових процедур і санкцій у всіх випадках, коли не вони спонукали дитину на правопорушення. Навіть якщо обмеження свободи не вдалося уникнути, держава повинна забезпечити неповнолітнього можливістю спілкуватися з рідними, а співробітники пенітенціарної служби повинні сприяти розумінню підлітком необхідності повернутися в сім’ю.
Ну і руйнуючи останній пропагандистський міф хочеться додати, що згідно всіх ратифікованих Україною міжнародних угод нам варто переймати закордонний досвід в питанні вибору способу покарання неповнолітніх виключно використовуючи механізми, що знайшли підтримку в нашому суспільстві.
