Фото Івана Антипенка
У неділю ввечері Херсон зустрічав сімнадцять бійців Нацгвардії з військової частини №3056. Понад два місяці вони перебували у полоні, після боїв під Іловайськом. Кількох військових з цієї частини звільнено раніше, більшість тепер, але в руках бойовиків залишається ще не менш ніж дванадцять херсонців.
Зустрічати бійців прийшли рідні, друзі, колеги по службі та просто небайдужі містяни, які з квітами вітали солдатів на рідній землі. «Ми обдзвонили у всі дзвони, хотіли якнайскоріше звільнити дітей з полону. Дістали вже навіть до нового міністра оборони, — розповів батько одного з нацгвардійців Сергій Ляшко. — За ці місяці ми роззнайомилися з рідними інших хлопців, підтримували одне одного, обмінювалися новинами. Вдячний командиру частини, який повідомляв нам про ситуацію, волонтерам, які брали участь у визволенні й обміні, всім, хто підтримував нас у ці дні. Із сином тримали зв’язок, він на умови не скаржився, але полон — є полон. Можливо, він не хотів, щоб ми хвилювалися».
Самі ж бійці стомлені, помітно, що декому ще не віриться, що повернувся додому й обіймає рідних. Про полон розповідають мало, кажуть, що особливо над ними не знущалися, хоча моральний і подекуди фізичний тиск був. «Зараз я хвилююся лише про наших хлопців, які там лишилися, — говорить прапорщик Олександр Кривцов. — Мені важко описати все, що ми пережили, але краще туди не потрапляти — це я вам точно скажу. Ми трималися разом. Але не всі…»
За словами херсонського волонтера Миколи Золотаренка, який активно допомагав у звільненні українських військових, процес щодо обміну іншої групи полонених завершиться успішно, хоча бойовики часто змінюють умови і затягують час. «Було доволі складно, враховуючи, що переговори ми почали ще 3 жовтня. Ми добивалися, щоб цих хлопців тримали в комфортних умовах, якщо такі можна зробити в полоні. Вони були в теплі, останні тижні їх не змушували працювати, хоча раніше експлуатували. Тим, кому треба була медична допомога і ліки, — все це доставили, — розповідає Микола Золотаренко. — Ми займаємося передусім херсонцями, але не обов’язково з частини №3056. На фронті багато земляків, які розпорошені по різних батальйонах. Мені відомо ще про дванадцять таких полонених, яких зараз тримають у будинку Донецького управління СБУ. Там умови гірші, ніж у Сніжному, де тримали щойно звільнених хлопців. А цих, до речі, вивозили дорогою, яку обстрілюють. Боялися, щоб не було втрат. На щастя, всі цілі. Найближчим часом повернуться й інші, про це вже домовлено».
