Микола Томенко: Херсонщина скоро на пустелю перетвориться

26 Липня 2018 13:51

Рішення президента ветувати законопроект лідера Радикальної партії Олега Ляшка, який фактично рятував Україну від масової вирубки карпатського лісу, викликає побоювання не лише у громадськості, а й в експертів.

Подібне саботування законів у деревопереробній галузі в Україні – не новина. Ще у квітні 2015 року народні депутати прийняли мораторій на вивезення лісу з країни, який дав помітний економічний ефект. Але за три роки силовики, на жаль, так і не змогли зупинити контрабанду деревини.

Чи зможе нинішній закон в разі його повторного прийняття вирішити проблему і яка ситуація в деревопереробній галузі – OBOZREVATELобговорив з одним із ініціаторів нині чинного закону про мораторій на експорт лісу Миколою Томенком.

– Як оцінюєте вето Порошенка?

– Як на мене, це неправильна позиція, бо вона віддаляє рішення дуже важливої ​​проблеми. Депутати і громадськість виходили з того, що наш закон (Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів – Ред.), який ми прийняли, цинічно і нахабно не виконується.

– В чому причина?

– Перша причина – низька відповідальність. Друга – використання паспортних характеристик дров для вивезення лісу-кругляка. Тому питання треба було вирішити – депутати це зробили.

Якби у президента була уточнювальна ідея, він би міг підписати законопроект і одночасно внести зміни до закону. У такому випадку він би просто підтримав українську економіку, енергонезалежність, екологію і не самоусувався. А зараз виглядає так, як колись зробив Арсеній Яценюк (прем’єр-міністр України 2014-2016 рр. – Ред.) після прийняття нами закону. Він просто сказав, що не буде його виконувати і внесе до нього зміни.

– У чому був сенс вашого закону? Що він зробив для економіки України?

– Коли ми прийняли законопроект, логіка була така – ми повинні створювати робочі місця в Україні, переобладнати деревообробку, відновлювати меблеву індустрію. Ми ж дозволяємо вивозити пиломатеріали, в переговорах (з Європейським Союзом і Світовою торговою асоціацією – Ред.) йшлося про те, що ми створюємо піддони, мінімально обробляємо дерево. Ми готові вивозити пелети, або те, що вже пройшло первинну переробку, на європейський ринок для забезпечення там сировини для альтернативної енергії. А просто забрати робочі місця і гроші, експортуючи все за кордон – це очевидна помилка.

– А що ж робити з міжнародними партнерами?

– Упевнений, що в угодах жодних заборонних моментів немає. Мені здається, тут просто задіяні великі міжнародні компанії, європейські країни. Вони зацікавлені і будують на цьому цілу бізнес-систему, починаючи від найбільшого в Європі деревообробного комбінату в Румунії, який використовує наш ліс. Фактично по всьому українському кордону країни-сусіди використовують наш ліс, вирубка і використання якого навіть для внутрішнього ринку заборонена в багатьох країнах.

У нас є профільні міністри, віце-прем’єр-міністр з євроінтеграції, ось вони і ведуть там переговори з партнерами. Тим більше, ми продаємо деревину 1 і 2 рівня обробки. Виглядає так, що і собі шкодимо, і інвестуємо в інші економіки, а не в свою.

Тут ще момент, про який мало хто говорить. Закон – це добре, але чи будуть його виконувати, навіть якщо у вересні-жовтні його приймуть? Адже наш закон ніхто не виконував.

У нас уже 2 роки немає керівника Лісагенства, немає стратегії, що робити в лісовій галузі – то все в бізнес, то в єдину вертикальну структуру. А тут потрібно зробити одну нормальну програму розвитку лісової галузі. У нас 3 роки не фінансується посадка лісу в південній Україні, Херсонська область скоро на пустелю перетвориться, якщо лісгоспи не фінансуватимуть. У нас виходить так, що в центральній і західній Україні більш-менш господарські лісгоспи – вони можуть себе прогодувати і податки заплатити, а ось на півдні – тут завжди фінансувалися лісгоспи, оскільки там треба садити більше. Вплив степової зони дає про себе знати, і зовсім скоро там нічого не ростиме, за 3 роки такі проекти не робляться.

– Виходить, що тут відбувається масове сприяння контрабанді?

– Податкова, митниця, “Укрзалізниця” – усі прекрасно знають, що вони ведуть контрабанду лісу. Тут треба навести лід, контролювати цю тему. І я не вірю, що тимчасові керівники зможуть вирішити цю задачу. Тут треба затвердити кадрову політику, сформувати програму, і буде ефект.

Ось зайдіть на вокзал до Чернівців, це транзитне місце, куди звозять весь ліс, а звідти до Румунії все везуть.

Тому треба прийняти цей закон (№ 5495 – Ред.), а також виконувати нині чинний.

У переговорах з європейськими партнерами йдеться не про політичні речі, а про міжнародні торговельні відносини. Ми ж торгуємося через квоти, які пов’язані із сільськогосподарським виробництвом, так і тут потрібно пояснити, якщо європейські політики хочуть, щоб ми розвивали власну економіку, а не були сировинним придатком, вони мають з повагою ставитися до нас.

– Ви говорите про робочі місця, а скільки в цілому українців залишилися без роботи або виїхали в пошуках кращого до Європи?

– Якщо у нас економіка не функціонує, треба десь заробляти. Зрозуміло, що це також бюджетонаповнювальна галузь. Деревообробка завжди у нас була розвиненою, тільки тут потрібно оновити її, впровадити нові технології, а також забезпечити сировиною.

Не Румунію і Польщу, а український бізнес – це все інвестиції. Ті самі європейські інвестиції мають іти не в Польщу чи Словаччину, а в нашу економіку.

Коли у 2014 році я виступив ініціатором законодавчого врегулювання цієї галузі, виходив з того, що ми не тільки захищаємо ліс, а й економіку нашу створюємо. Треба і так мислити, що це не тільки заборонні норми, а й позиція розвитку економіки… В принципі, ми говоримо не тільки про деревоматеріали або пеллети, але й проекти вищого рівня. Наприклад, відродження меблевої галузі, яка в Україні була конкурентною і виробляла багато якісної продукції.

Це одна з найшвидших у плані завантаження галузей економіки, традиційна. Це те, що створює робочі місця і відповідає нашій державній програмі енергозбереження. Більшість лікарень, спортивних об’єктів у селищах, селах, маленьких містечках переходять на альтернативні джерела. Тому пеллети та інша сировина низької якості – це спосіб уникнути залежності.

Потрібно вводити відповідальність за спалювання лісових відходів. У нас через Укравтодор у минулому році все було в диму – вони всю деревину продали, а гілки спалили. Немає жодної цивілізованої країни, де б таке робили. Гілки треба віддавати не переробку і їх можна використовувати для опалення. Виходить, що влада поводиться як дуже багата країна, у якої багато газу та електрики. Це ціла система державної політики, яка не вирішується одним законом. Тут треба системно працювати, хоча і прийняття закону також дуже важливе.

– А чи є шанси у парламенту зібрати 300 голосів і все ж подолати вето президента?

– Думаю, навряд. Швидше за все мова піде про нову редакцію закону. Адже ці поправки президента треба буде узгоджувати і по-новому проголосувати. Тому процес затягнеться.