21 квітня: це цікаво знати

21 Квітня 2017 13:32
viche.lutsk.ua

viche.lutsk.ua

У народі 21 квітня називається на честь Святого Руфа. Вважалося, що цього дня все починає рости, тобто, вирушать із землі. «І трава, і всяка зелень, посаджена на Руфа, інтенсивно рухається вгору», говорили колись.

Однак, головною прикметою дня є те, що саме цього дня не варто йти до лісу, бо у давнину люди вірили, що на Руфа всяке гаддя вилазить із землі, а їх у цей час треба берегтися. Та й взагалі, у народі гадюки вважалася диявольськими створіннями, а їхній рід символізував зло.

А ще за давнім повір’ям 21 квітня Сонце «зустрічається» з Місяцем. І якщо зустріч пройде добре – буде ясний день, і все літо буде гарним, якщо погано – день буде похмурим, непривітним, і все літо буде таким.

За церковним календарем 21 квітня вшановують апостолів Родіона, Агаву, Руфа, Єрма та інших з ними; також згадують святого Нифонта, преподобного Руфа – затворника Печерського, мученика Павсилипа та святого Келестина.

Іменинниками 21 квітня є:
Іларіон, Іван, Юлія і Родіон.

21 квітня – день пам’яті Северина Наливайка (рік народження невідомий — 21 квітня 1597 р. страчений у Варшаві), козацького отамана керівника антифеодального селянсько-козацького повстання 1594 – 1596 років в Речі Посполитій.

21 квітня народились:

1882 — Борис Греков, український історик, дослідник доби Київської Русі.

Події 21 квітня:

1597 — У Варшаві страчено козацького отамана Северина Наливайка.

1920 — У Варшаві між Польщею та УНР підписано загальну та торгово-економічну конвенції, згідно з якими Польща визнавали незалежність УНР й обіцяла їй військову допомогу.

1938 — РНК УРСР і ЦК КП(б)У ухвалили постанову про обов’язкове вивчення російської мови в усіх школах України.

Чи знаєте ви, що:

Козацька медицина часто ґрунтувалася на тісному зв’язку зі зброєю, як не дивно. Леза, загартовуючи у вогні, охолоджували у воді. Цією водою і поїли знесилених та важко поранених. Давали також тим, хто від ран втратив багато крові. Заговорювали над «залізницею»(водою з залізом) пропасниці, навіювання. Тією ж водою з домішкою іржі лікували біль у печінці, тугу-нудьгу. На ній, ще гарячій, робили трав’яні настої.

Залізну воду не варили, бо вірили, що вона втрачає цілющу силу. Вона повинна була лише зігріватись од розпеченого заліза. Зброя, оброблена ковалем-циганом чи угорцем, вважалася магічною, щасливою. Вона відвертала нечисту силу й тамувала жорстокість ворога. Жінка, вмита водою, у якій циганська шабля охолоджувалася-купалася, мала уникнути татарського полону та невільничого ринку…

«Рідна країна»