Фото В’ячеслава Гусакова
У Різдвяні свята представники редакції газети «Вгору» та ресурсного центру «Правовий простір» (координатор Херсонського центру допомоги військовим Наталія Бімбірайте та координатор порталу «Правовий простір» Ганна Мартинюк) відвідали бійців третього батальйону 82-ї бригади, яка зараз перебуває у Генічеському районі Херсонської області, на кордоні з окупованим Росією Кримом.
Журналісти і правозахисники відвідали військових, які несуть службу на позиціях та блокпостах. Бійцям розповіли, де і як вони можуть отримати безоплатну первинну правову допомогу, де їх зможуть проконсультувати у питаннях отримання передбачених законодавством пільг та інших можливостей для них та членів сімей. Були роздані інформаційні матеріали.
Також від Херсонського центру допомоги військовим бійцям передали волонтерську допомогу: автомобільні запчастини на 13 тис. грн. Варто зазначити, що військовим і досі доводиться ремонтувати техніку або власним коштом, або за допомоги волонтерів.
Під час розмов з бійцями йшлося про найбільш болючі для них проблеми. Зокрема, про отримання статусу учасника АТО: чимало військових, які зараз перебувають на Херсонщині, боронили Україну під час бойових дій на Донбасі.
«Чому працівник правоохоронних органів, який у зоні АТО був у відрядженні, провів 45 діб на блокпосту, не брав участь у жодній сутичці з противником, отримує статус учасника бойових дій щойно після повернення додому, а військові, які у 2014 році перебували у самому пеклі, місяцями чекали вирішення цього питання, а дехто навіть досі не може отримати статус учасника бойових дій?!», – обурювалися бійці.
Говорили і про те, на що мають право родичі військовослужбовців, про забезпечення армії. Стосовно останнього, привід для найбільшої кількості нарікань військових – одяг. Єдині позитивні риси нової форми української армії – її сучасний дизайн та застосування так званого піксельного камуфляжного малюнку, завдяки якому можна добре маскуватися у «зеленці», коли там є трава ти листя. Але функціональність форми, за словами військових, – на тверду «одиницю». Одяг виготовили з такої тканини, що влітку у цій формі дуже жарко, взимку – дуже холодно, речі швидко псуються від частого прання (а на позиціях військові несуть службу, м’яко кажучи, не у тепличних умовах). І, найголовніше, – ця форма аж ніяк не придатна до бойових дій: тканина з великим вмістом синтетики майже миттєво займається і дуже сильно і швидко горить. Навіть дуже бідної уяви достатньо, щоб зрозуміти, чим це може обернутися для військового в умовах бою.
Тому майже у кожного бійця є комплект форми іноземного виробництва, який або подарували волонтери, або придбаний за власні гроші чи завдяки допомозі рідних.
«Чомусь у одязі німецького або британського виробництва люди відчувають себе більш комфортно. Тому коли йдемо на пост, ми вдягаємо саме таку форму, щоб ніякі незручності не відволікали від виконання основного завдання. І одяг цей зроблений із тканини, спеціально виготовленій для потреб військових, і тому – більш надійної в умовах бою», – каже Євген, боєць 82-ї бригади з позивним «Ігла».
Також військових хвилювали питання грошового забезпечення. Зокрема – непрозорість і складність системи нарахування зарплати та інших виплат. Люди казали, що наприкінці минулого року їм прийшло кілька СМС-повідомлень про отримання на грошей карткові рахунки. Але чомусь у деяких людей, які знаходяться у абсолютно однакових умовах (звання, посада, строк служби…) суми отриманих виплат істотно відрізнялися.
Є багато питань і про те, як і коли військові, які прийшли до збройних сил під час останніх хвиль мобілізації, будуть демобілізуватись. Люди, які мають намір стати військовим-контрактником, хочуть отримати відповіді на багато питань що до контракту, який їм пропонують укласти.
Волонтери та правозахисники почули від військових чимало скарг на брак інформації, зокрема – про правові питання та соціальний захист.
Не менш болюча проблема – життя учасників АТО після демобілизації. Голова Генічеської громадської організації «Волонтер» Юрій Шкаліков зазначив, що демобілізовані військові часто зустрічаються з елементарним небажанням чиновників та працівників інших установ (наприклад, медичних) зрозуміти стан та проблеми, людей, які пройшли війну, а іноді – і з спробами чиновників використати ситуацію для вирішення своїх питань.
Зокрема геніческі волонтери розповіли ось таку історію. Учасник АТО заходив оформити документи на отримання земельної ділянки, на яку він має право згідно з законом. І йому запропонували віддати половину своєї землі «потрібній людині» в обмін на допомогу в оформленні документів на ділянку та проведення туди комунікацій.
Цілком волонтерськими зусиллями вирішується у Геніческому районі така серйозна проблема, як психологічна реабілітація учасників АТО. На жаль поки що те, що намагається робити у цьому напрямку офіціальна медицина, має зворотній ефект.
Юрій Шкаліков розповів про такий випадок. Прийшов до нього учасник АТО, який до того відвідав лікаря, поскаржився йому на психічний дискомфорт і у відповідь отримав направлення до обласного психоневрологічного диспансеру.
«Людина була ображена і обурена, чоловік не вважав себе божевільним. Просто він не мав інформації про те, що психіатри працюють не тільки з параноїками чи шизофреніками, але й з людьми, у яких не такі серйозні проблеми. І це мав пояснювати лікар, він мав зробити усе інтелігентно, тактовно, з повагою за захисника Вітчизни. Не зробив. До речі, учасник АТО був настільки обурений, що мав намір розібратися з лікарем, так би мовити, по-чоловічому. На щастя (і для лікаря) ми відмовили людину від цього наміру», – розповідає Юрій Шкаліков.
Координатор Херсонського центру допомоги військовим Наталія Бімбірайте розповіла про намір створити в області повноцінно працюючу мережу волонтерських організацій, яка б допомагала і діючим військовим, і демобілізованим, а також певним чином контролювали би роботу влади, зокрема – в частині виконання законодавства про соціальні гарантії для демобілізованих воїнів.
Тому цей візит у Генічеський район – перше, але зовсім не останнє у цьому році відвідування представниками херсонських правозахисних та волонтерських організацій військових та волонтерів у містах та селах області.
В’ячеслав Гусаков, “Вгору”, фото автора
