Доля херсонського зоопарку — проблема, що тягнеться не один рік. Зазвичай тут про нього відгукувалися з жалістю, та й зоопарком рідко називали. Так, звіринець. Усе через те, що на тварин у міста ніколи не вистачало грошей. А проблема потребувала значних інвестицій. «Живий» куток розташований на острові, в районі Гідропарку. Тут, у тісних клітках, живуть вовки, ведмеді, єноти, лисиці та мавпа. Із птахів є страуси, качки і павичі. Адміністрація зоопарку ледве зводила кінці з кінцями, щоб утримувати тварин. Та й то, без херсонців, які частенько приходять підгодовувати улюбленців, невідомо, як би вони виживали. Про умови утримання — годі й казати. Будиночки для вовків, ведмедів і мавпи дуже маленькі, не пристосовані для постійного проживання.
«Коли побачив, в яких умовах тут перебувають звірі, сильно засмутився, — розповідає ЛАЙНЕЛ ШАН ДЕ ЛАНГЕ. — Врешті уклали договір із міським головою. За кілька тижнів ми закінчимо новий вольєр із басейном для ведмедів. Новий дім буде в єнотів, лисиці та мавпи» / Фото Івана Антипенка
Але за останні півроку маленький звіринець отримав шанс на нове життя. Проблему херсонського зоопарку помітив український представник Міжнародного благодійного фонду ім. Лоренса Ентоні Лайнел Шан де Ланге. Лайнел приїхав в Україну з Південно-Африканської Республіки кілька років тому. Жив у Миколаєві, там же має власний бізнес. І як благодійник міжнародної організації, що займається охороною довколишнього середовища, вже протягом року допомагає тваринам із інших українських зоопарків. Завдяки Фонду, небайдужим людям і власним коштам Лайнел планує залучити понад 30 тисяч доларів для поліпшення умов життя херсонських тварин.
«Спочатку я допомагав миколаївському зоопарку — їжею і медикаментами. Потім звернув увагу на проблеми тварин у Межигір’ї та в кримському зоопарку «Тайган». Згодом дізнався про Херсон. Коли побачив умови, в яких тут тримають звірів, дуже засмутився. Разом із місцевими активістами ми почали думати, що можна зробити, — розповідає Лайнел. — Ми кілька місяців намагалися укласти контракт із місцевою владою. Було чимало перепон, нам не вірили. Врешті-решт, ми розійшлися в думках з деякими зацікавленими херсонцями, зате домовилися з міським головою. Він нас всіляко підтримує. Ми уклали договір на виконання будівельних робіт, розширення приміщень для тварин, облагородження інфраструктури. Почали збирати кошти. Одразу ж взялися за вольєр для вовків. Уявіть, вони ніколи не ступали на землю, жили в закритому будинку. Це була неймовірна радість бачити, як вони бавляться на вулиці, качаються по снігу. За кілька тижнів ми закінчимо новий вольєр з басейном для ведмедів. Новий дім буде у єнотів, лисиці та мавпи. Також тварини тепер отримують повноцінне харчування. У планах — привести до ладу клітки, де живуть інші тварини і птахи.
За словами Лайнела, все це буде відкрита територія для відпочинку херсонців, де можна буде купити корм для підопічних, просто прогулятися, випити кави, добре провести час. «Ми бачимо, що дітям тут особливо подобається. Вірю, що зовсім скоро тут буде дуже гарно, — додає благодійник. — Мене часто запитують: навіщо я це роблю? Чому допомагаю тваринам, а не дітям? Відповідаю, що тваринам допомагає значно менше організацій. Крім того, я бачу, що це буде дуже добре для Херсона. Ми привернемо увагу до зоопарку через міжнародні телеканали, які знімають програми про тварин. Про ваше місто дізнається весь світ».
Протягом кількох місяців Лайнел щодня приїздив годувати тварин з Миколаєва. Тепер він переїхав до Херсона, щоб більше часу проводити в зоопарку. Останнім часом городяни більше стали навідуватися до тварин, адже побачили, що доля звіринцю небайдужа не тільки їм. Люди приносять різні овочі, м’ясо, хтось допомагає будматеріалами, робочою силою тощо.
Херсонець Михайло Руденко приїздить до зоопарку щодня, відколи прочитав у соцмережі про ініціативи Лайнела та проблеми звіринцю. Він годує тварин і допомагає по господарству. «Якось це непомітно затягнуло, а вже, мабуть, і півроку пройшло. Тепер емоційно переживаєш кожні зміни, які відбуваються на очах, — каже Михайло. — Хочеться швидше все це закінчити, адже уявляємо, як тут може бути гарно. Нас тепер запитують, чи будуть нові тварини. Але нам би хоч цим ради дати, а там побачимо».
