У мальовничому місці на Херсонщині розвивається локальний туристичний проект

10 Травня 2018 08:01

Протягом останніх років на Херсонщину приїжджає дедалі більше туристів. Минулого року протягом курортного сезону (травень — вересень) в області побувало орієнтовно 3,5 мільйона гостей. Таку цифру наводять у Херсонській ОДА. 2018-го в регіоні хочуть прийняти ще більше туристів.

Традиційно на Херсонщину їдуть відпочивати на узбережжя Чорного та Азовського морів. Любителі екстриму ходять у походи Олешківськими пісками, а охочі до спокійних прогулянок у мальовничих місцях обирають екскурсії на байдарках плавнями Дніпра. А загалом розмаїтість водойм, пустеля, штучний ліс, острови, заповідники та пам’ятки історії Херсонської області дають можливість для різнопланового відпочинку.

Останнім часом ще одне цікаве місце набуває популярності. «Херсонські гори» — це обривисті узбережжя Дніпро-Бузького лиману поблизу сіл Станіслав та Олександрівка Білозерського району. З високих берегів відкривається чудовий краєвид на лиман. Самі села — колись багаті риболовецькі краї — наповнені історіями і легендами з часів скіфів, козацтва та інших. Сюди приїжджають за спокійним відпочинком без особливих активностей. Однак двоє мешканців Олександрівки вирішили це змінити.

Олег та Андрій товаришують із дитинства. Обидва зростали в Олександрівці, знають тут кожен куточок. Обидва жили у великих містах, подорожували і продовжують це робити. Але постійним місцем проживання обрали рідне село. Кажуть, не прийняли характеру міського життя. Ідею популяризації свого краю виношували давно. І віднедавна започаткували проект «Скелька тур» — прогулянки на байдарках по лиману, а також велосипедні і піші походи. Хлопці переконані, що зможуть поступово привабити в село стабільний потік туристів, що, у свою чергу, допоможе розвивати інфраструктуру.

«Якось сільський голова сказав, що в Олександрівці туризму нема і бути не може. Мене це дуже роздратувало. Ми робимо виклик самим собі і всім, хто в це не вірить. Якось мені потрапили фотографії прогулянок на байдарках на Гаваях. Я подумав — чому це неможливо в нас? — каже Олег Марчук. — Уже багато хто знає, що в наших горах красиво. Але мало хто з немісцевих бачив їх з іншого боку, з лиману. Зараз ми працюємо з істориками, розробляємо маршрути уздовж сусідніх сіл. Це будуть варіанти з різним ступенем складності й підготовки: від коротких прогулянок для фотосесій, до кількаденних походів».

«Коли почали ходити лиманом на байдарці, знімати більше фото, відео, поширювати в соцмережах, навіть деякі місцеві запитували: а де це? Так це ж фактично у вас у городах», — посміхається Олег.

«Головне, що нам не треба вигадувати ніяких легенд, які б заманювали туристів. Тут насправді багато історичних цікавинок, — говорить Андрій Голінко. — Поселення Ольвійської доби: «Скелька» і «Золотий Ріг», зимівники запорізьких козаків, які контролювали ці води, Прогноївська паланка, найвищий в Україні Станіслав-Аджигольський маяк, історії рибного промислу, недалеко Кінбурнська коса — все це про наші краї та околиці. Ми хочемо розповідати про це людям».

Сама ж місцевість захоплює рельєфом з унікальним поєднанням степових ділянок, крутосхилів і печер. Ця площа у 660 гектарів включена до ландшафтного заказника «Станіславський». Тут є види рослин, грибів і тварин, занесені до Червоної книги України: ковила Лессінга, тюльпан бузький, тюльпан Шренка, зморшук степовий, сальвінія плаваюча, п’явка медична, полоз жовточеревий та інші. Пройшовши байдаркою уздовж скель, ми зустріли з десяток видів птахів та водяного вужа зі здобиччю. Піднявшись на скелі, ми застали особливий період — цвітіння півників. Сині й жовті острівці квітів вкривають трав’янисті вершини. Від сильного вітру вдалося сховатись у підніжжі скелі. Так, виходи на лиман — залежні від вітру. У шторм прогулянка може не вдатись. Однак якщо захотілось драйву і не страшно намокнути — вам сюди.

Іван АНТИПЕНКО, «День», Херсон, фото автора