ФОТО З АРХІВУ “Дня”
За даними Державної фіскальної служби у Херсонській області, станом на 1 липня 2017 року в області налічувалося 53849 суб’єктів господарювання, віднесених до малого і середнього бізнесу. 99,6% з них є мікропідприємствами, тобто мають у штаті не більше 10 працівників. Разом з тим, податкові надходження від таких підприємств до бюджетів усіх рівнів склали 63,3% від загального обсягу. Відтак можна стверджувати, що малий і середній бізнес є двигуном економіки області, відіграє важливу роль як у зайнятості, так і в реалізації товарів та послуг регіону.
Основними галузями, де працює більшість малих підприємств області, є сільське господарство та торгівля. На них припадає половина всіх зайнятих на малих підприємствах і понад три чверті від обсягу реалізованої малими підприємствами продукції. «День» звернувся до експертів у сільському господарстві та самих підприємців, з питаннями про реальний стан, проблеми і перспективи аграрних підприємств Херсонщини і півдня України.
«ВІДСУТНІСТЬ РИНКІВ ЗБУТУ, А ЗВІДСИ – ПЕРЕВИРОБНИЦТВО»
Олена Коломойцева – національний менеджер проекту Міжнародного торгового центру (ITC). Це допоміжний орган СОТ та ООН, створений для сприяння розвитку торгівлі в країнах, що розвиваються. В Україні ITC впроваджує проект «Сприяння виходу малих і середніх підприємств плодоовочевого сектору на зовнішні ринки й включення їх у ланцюжки доданої вартості». Консультанти проекту допомагають фермерам у Херсонській, Миколаївській та Одеській областях підвищити конкурентоспроможність та відкрити нові ринки.
«Південь України завжди був лідером сільськогосподарського виробництва і має величезний потенціал для експорту якісних продуктів, – говорить Олена Коломойцева. –Протягом останніх років ми бачимо поступовий розвиток плодоовочевої галузі. Хоча є і серйозні проблеми. Передусім, це відсутність ринків збуту, а звідси – перевиробництво. Одна з причин – галузь не має дієвих профільних асоціацій, які б допомагали аграріям аналізувати і прогнозувати свою діяльність. Що і в яких об’ємах вирощувати? Куди реалізувати? Які тенденції на ринках? Ці питання системно не розробляється, тому кожен вирощує, що сам вирішив. А потім виходить так, що одного року капуста, наприклад, по 3 грн за кг, наступного – по 10 грн, а в інший рік – гниє на полях. Одному фермеру важко просувати свою продукцію на ринку. Об’єднавшись, вони зможуть формувати товарні партії, відслідковувати якість, розподілити витрати, пов’язані зі збутом, інвестувати у спільні склади, збільшити потужності переробки та інше».
Таку думку підтримує очільник фермерського господарства «Алтанал» Олександр Червоний. «Цього року сильно впала реалізація овочів. Якщо б не зернові культури, які скупили повністю, то було б скрутно, – каже Олександр. – Раніше до 70% наших овочів забирав Крим і Донбас. Цього року ми скоротили площі посівів на 50%, але все одно маємо перевиробництво».
«Як виходити з ситуації? Треба кооперуватися з іншими виробниками, домовлятися про правила і просувати свою продукцію на інші ринки. Нещодавно був на аграрній виставці у Білорусі, домовились про поставки овочів на наступний рік. Можливо, будуть вигідні пропозиції з інших регіонів», – говорить Олександр Червоний.
«Після початку війни для багатьох постала проблема переорієнтації. Найскладніше стало дрібним фермерським господарствам, у яких керівник є і агрономом, і продавцем, і бухгалтером, – додає Олена Коломойцева. – Водночас, за статистикою перших двох кварталів 2017 року, експорт сільгосппродукції України виріс на 24%. Цього року на ринки ЄС вдало продавалася слива, заморожена малина, яблука. Щодо так званого борщового набору, тут ми не завжди конкурентоспроможні. Наша ціна і якість цибулі чи моркви часто не відповідає стандартам інших європейських країн. Однак у нас є й інші ринки збуту, крім ЄС. Наші аграрії давно працюють з країнами близького Сходу, Азії, північної Африки і навіть США, реалізуючи консервацію чи іншу готову продукцію».
СТАНДАРТИ ЯКОСТІ
«Спостерігаючи за тенденціями останнього року, ми бачимо, що кліматичні зміни у сусідніх країнах мотивують нас до нових можливостей. Головне, правильно їх використати. Можливо, деякі продукти, які ми вважали стратегічними, такими не будуть, а сконцентруватись варто на інших, – коментує «Дню» директор ТОВ «Білозерський», що займається виробництвом вина, Олексій Єрохін. – Тому треба уважно аналізувати терміни дозрівання урожайності: у нас, і в сусідів-конкурентів. Якщо говорити про нашу продукцію – виноматеріали – то цього року була хороша врожайність винограду. Ми маємо значний запас міцності. З урахуванням, знов таки, певних кліматичних проблем у Європі, ми можемо бути представлені на світових ринках. Одна з виставок виноматеріалу у Голландії показала хороші можливості нашого продукту».
Аби відповідати високим стандартам на ринку ЄС та інших країн, українські фермери дедалі частіше прагнуть отримувати сертифікати міжнародних зразків.
«З 1 січня 2018 року українські переробні підприємства зобов’язані запровадити стандарти HACCP. Це система аналізу ризиків та контролю критичних точок, яка дозволяє виявити небезпеки у процесі виробництва та отримувати на виході якісну і безпечну продукцію, – говорить Олена Коломойцева. – Так само підприємства проходять сертифікацією Global G.A.P. Одним із напрямків нашого проекту якраз і є допомога підприємцям в отриманні цих сертифікатів. Наразі ми тісно співпрацюємо з 15 підприємствами і господарствами. Вони прагнуть до високих стандартів не лише для експорту. Є розуміння, що продукт для внутрішнього і зовнішнього ринків має бути однаково якісний».
РОЛЬ ВЛАДИ
За даними опитування ABCA (щорічне дослідження стану малого та середнього бізнесу) за 2016 рік, 27% підприємців Херсонщини назвали державу ворогом бізнесу, а ще 57% – перешкодою. Однією з причин такої статистики Олена Коломойцева називає відсутність у аграріїв відчуття захищеності.
«Останнім часом фермери скаржаться на рейдерські захоплення земель і врожаїв. Очевидно, підприємці хотіли б бачити від держави захист приватної власності, тобто адекватну роботу судів і правоохоронних органів. Також бізнес не дуже полюбляє часті зміни в законодавстві, особливо у податковому», – каже експерт.
Олександр Червоний особливих претензій до влади не має, адже з 1992 року «звик покладатися тільки на себе». «Звичайно, фермери хотіли б бачити вигідні кредити або компенсацію в оплаті за воду чи добрива. Зрошення – непроста проблема для нашого посушливого регіону. В іншому господарствам просто треба не заважати», – говорить підприємець.
Як зазначають наші співрозмовники, Україна може виробляти величезну кількість сільгосппродукції. Населення планети зростає, а отже, і попит на неї. Проблема в тому, що ми переважно продаємо сировину. Для того, щоб продавати готовий продукт, бізнесу потрібна впевненість у майбутньому. Якщо держава покаже пріоритетність у підтримці бізнесу, тоді й підприємці вкладатимуть кошти у довгострокові проекти, розширюватимуть виробництво, більше інвестуватимуть у нові технології.
