Експерт Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов — про важливість уваги до Херсонщини як «прикордонного» регіону

20 листопадаа 2017 10:22

ФОТО З САЙТА PEACE.IN.UA

Громадська організація «Центр близькосхідних досліджень» (AMES) за підтримки Національного фонду на підтримку демократії США розпочала реалізацію проекту «Попередження конфліктів у південній Україні». Проект реалізовуватиметься на території п’яти районів Херсонської області, які прилягають до адміністративного кордону з анексованою Росією АР Крим та в Херсоні задля попередження і трансформації насильницьких конфліктів.

Для цього у відповідних районах протягом півроку проводитимуться дослідження конфліктного потенціалу (інтерв’ю, фокус-групи, опитування, зокрема письмове опитування органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій), здійснюватиметься навчання місцевих лідерів з питань попередження і трансформації конфліктів. За результатами проекту суб’єктам владних повноважень будуть подані рекомендації щодо вдосконалення відповідних політик та нормативного регулювання.

Кореспондент «Дня» поспілкувався з керівником проекту Сергієм ДАНИЛОВИМ про рівень конфліктності на Херсонщині, чинники, які викликають соціальну напруженість, та особливості системної роботи на упередження конфліктів.

ЧОМУ ХЕРСОНЩИНА?

«На це є низка причин. По-перше, я і мої колеги вважаємо, що наразі Херсонській області приділяється занадто мало уваги, якщо взяти всеукраїнський рівень, — пояснює Сергій Данилов. — Більшість поглядів, проектів, волонтерських ініціатив, які підтримані донорами, державою або іншими джерелами, спрямовані на схід України. Так, це об’єктивна ситуація, особливо щодо звільнених територій, де були бойові дії, де є багато травмованих людей. Проте якщо ми забуватимемо про такі регіони, як Херсонщина, то не будемо бачити цілісно, що відбувається в країні. Адже одна з причин, чому все сталося, — країна мало себе знає і мало собою займається».

Ще однією вагомою причиною дослідження саме Херсонщини експерт називає різку зміну ситуації після анексії Криму Росією. «Де-факто регіон став прикордонним. Порівняно з, наприклад, центральною Україною, тут відбуваються особливі процеси, зокрема у прикордонних районах, — говорить Сергій Данилов. — Наприклад, до 2014 року в області не було російського аналогового теле— і радіомовлення. Тобто вплив російських ЗМІ був значно менший».

Анексія Криму сильно вдарила по багатьох секторах господарства. Традиційними ринками збуту для місцевих виробників були Крим і Донбас, меншою мірою — Росія та інші регіони України. Тепер ці ринки закриті. Розрив економічних зав’язків триває, і його наслідки дуже відчутні.

За словами Данилова, на Херсонщині протягом останніх років бракує помітних іноземних інвестицій, які створювали б робочі місця. «Наведу приклад Житомирської області. Декілька підприємств було збудовано за ці роки, переважно з участю німецького капіталу. Вони невеликі, але це плюс 300 — 500 робочих місць, це відрахування до місцевих бюджетів, гарантована заробітна плата і соціальна відповідальність бізнесу, — говорить експерт. — Тим часом на Херсонщині ми маємо точкові інвестиції сільськогосподарських корпорацій, які не йдуть у порівняння з тим, як дуже повільно, але все-таки відбувається притік іноземних інвестицій у західних та центральних областях. А тут також чинник безпеки, прикордоння, ще деякі структурні фактори стримують цей розвиток».

Крім того, Херсонщина залишається єдиним регіоном України, де компактно проживають національні меншини, які сповідують іслам. Це кримські татари, турки-месхетинці, єзиди, курди. Це стало ще однією причиною дослідження рівня конфліктності регіону.

ЧИННИКИ СОЦІАЛЬНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ

Експерти Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов та Ігор Семиволос уже певний час моніторять ситуацію в Херсонській області, спілкуються з місцевою владою, лідерами громадської думки, журналістами… За цей період вони встигли виокремити низку чинників, які підвищують конфліктність: реформа децентралізації, пасивність бізнесу в пошуках нових ринків, майнові (земельні) суперечки й конфлікти на ґрунті національної та релігійної ідентичності, які активно підігрівають російські ЗМІ.

«Зараз конфліктність пов’язана з утворенням ОТГ та бюрократичним процесом узгодження повноважень між районними радами, РДА, новоствореними ОТГ, — говорить Сергій Данилов. — Ідеться про утворення опорних шкіл, медичних закладів, культурних, соціального забезпечення та інших. І тут суперечності не тільки зі старою системою, яка мала безліч недоліків, але була усталена, але і з новою, яка тільки створюється, ще й у конкурентній ситуації. З попередніх візитів до районів ми бачимо, як по-різному діють голови ОТГ: одні думають тільки про інвестиції, інші — лише про соціальну сферу. Також помітна низька кваліфікація кадрів, які ніколи не виконували такого рівня бюрократичних завдань. Не всі розуміють рівень своєї некомпетентності, а це, рано чи пізно, закінчуватиметься конфліктами. Також існує загроза, що деякі ОТГ опиняться під контролем одних землевласників, стануть такими собі феодальними князівствами, що безумовно впливатиме на розвиток усієї громади».

«Ми також бачимо, що підприємці Херсонщини не шукають нових ринків збуту. Здається, вони сподіваються, що ситуація вирішиться сама. Але цього не буде. Торгівля з Кримом не відновиться. Треба приймати нову реальність і пристосовуватися, створювати логістичну інфраструктуру. Якщо цього не робити, соціальна напруженість може зростати», — коментує Данилов.

Вчасні та грамотні дії, діалог з громадою, вміння говорити, не боятися, долучатися, бути присутнім — це головна запорука того, що конфлікт не вийде за певні межі, — вважає експерт. — Важливо пам’ятати, що конфлікти будуть завжди, їх не треба боятися. Це нормально для розвитку і періоду змін. Питання в тому, як із нього виходити, чи хтось виграє, чи програє, чи буде компроміс. Якщо представники влади не нехтують, не лінуються, не бояться і вміють комунікувати, то це великий плюс. Адже громадам часто важливо, щоб їх просто вислухали

Наступний чинник конфліктності — це права власності. «Це — наріжний камінь успішного бізнесу, а отже, і розвитку, — зауважує експерт. — Із цим є проблеми по всій країні, а на Херсонщині боротьба за землю і врожаї протягом останніх років набула форми збройних протистоянь. Держава в особі правоохоронної та судової влади не виступає арбітром у цих протистояннях. Це призводить до того, що сторони нарощують власний силовий апарат, який має тенденцію жити самостійно і самовідтворюватись».

«Крім того, ми постійно бачимо спекуляцію на темі національних меншин. Це чутки про створення кримськотатарської автономії або в одній з інтерпретацій — турецької автономії на території Херсонщини в Генічеському районі, — говорить Сергій Данилов. — Часто розкручують такі тези, як «область віддали татарам», «українці зазнаватимуть утисків у правах» тощо. Цим займаються російські ЗМІ, різні сепаратистські ресурси та біглі херсонці, як, приміром, екс-нардеп Олексій Журавко, які зберегли канали отримання і поширення інформації в області. Так само в розпаленні цих конфліктів зацікавлена влада Криму».

РОЛЬ ЗМІ ТА МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ

За словами Сергія Данилова, херсонські ЗМІ переважно ігнорують згадані теми через некомпетентність або відсутність інтересу, тому вони проходять повз широке суспільне обговорення. «Значна частина інтернет-ЗМІ є майданчиком, площу на якому можуть купити дві сторони конфлікту. Зокрема, так було з земельним конфліктом у селі Надеждівка Чаплинського району, — відзначає експерт. — Ще пригадую випадок некоректних висловлювань про кримських татар. Це викликало обговорення і осуд, але не думаю, що то була спеціальна операція, а, напевно, нерозумність автора. Тому скажу так: роль ЗМІ, звичайно, присутня, але вона незначна».

Водночас, говорить Данилов, вирішальною в попередженні та розв’язанні конфліктів є роль місцевої влади. Якщо не йдеться про земельні суперечки. «Вчасні та грамотні дії, діалог з громадою, вміння говорити, не боятися, долучатися, бути присутнім — це головна запорука того, що конфлікт не вийде за певні межі, — вважає експерт. — Важливо пам’ятати, що конфлікти будуть завжди, їх не треба боятися. Це нормально для розвитку і періоду змін. Питання в тому, як із нього виходити, чи хтось виграє, чи програє, чи буде компроміс. Якщо представники влади не нехтують, не лінуються, не бояться і вміють комунікувати, то це великий плюс. Адже громадам часто важливо, щоб їх просто вислухали».

Для постійного «залучення» в ситуацію на місцях потрібен довготерміновий аналіз, спостереження, прогнозування, план дій на упередження конфліктів. Часто розуміння такої роботи у влади відсутнє. Якщо є сторонні проекти, то вони все одно охоплюють певний часовий проміжок. Постає питання: хто і за які кошти повинен проводити подібні моніторинги і прогнозування?

«В ідеалі цим повинна займатися держава. Але ідеалу не існує, тому ця ініціатива заповнюється громадським сектором або гібридом державних органів і громадських, — говорить Сергій Данилов. — Не знаю, чи вистачає на це коштів. Але точно не вистачає розуміння важливості. Ті ж самі районні адміністрації перебувають у напіванабіозному стані. Вони не розуміють свого майбутнього, адже скоро їх просто ліквідують. Наступний етап реформи децентралізації передбачає появу префектів. У принципі, як на мене, ці префекти й мали б займатися такими моніторингами, мати на це ресурс і важелі впливу».

Іван АНТИПЕНКО, «День», Херсон