Ситуація для малого бізнесу в Україні геть скрутна. Такого невеселого висновку дійшов «День» у статті під аналогічною назвою (№154 від 31 серпня). Однак ми подумали, що таке узагальнення, зроблене в основному виходячи з ситуації хай у великих, але лише двох містах, може лише частково відповідати тому, що робиться у нашій сорокамільйонній державі. Чи не розповідаємо ми про якісь винятки, не характерні для країни в цілому?
Тож «День» попросив своїх кореспондентів зробити опитування у регіонах країни, щоб подати читачеві більш певну картину бізнесового життя в умовах, коли перевірки взагалі заборонені, а проте лунають непоодинокі взаємні звинувачення як від контролюючих органів проти підприємців, так і навпаки.
Втім, підприємницький клімат визначається не лише стосунками названих сторін. Держава в цілому нині вкрай зацікавлена в тому, щоб створити для бізнесу найкращі умови роботи і отримувати віддачу у вигляді податків. Наскільки відповідні декларації відповідають дійсності? Читайте про це у матеріалах наших кореспондентів.
ХЕРСОН
«СКЛАДНО ГОВОРИТИ ПРО МОЖЛИВIСТЬ РОЗШИРЕННЯ БIЗНЕСУ»
Михайло ЛИНЕЦЬКИЙ, підприємець, депутат Херсонської міської ради, очільник Херсонського представництва Фонду Миколи Томенка “Рідна країна”:
— Якщо брати останні півроку, то в роздрібній торгівлі є невеликі позитивні зрушення. Але в моєму випадку — торгівля дитячими товарами — це сезонне покращання. Весна-літо — сезон, коли батьки більше гуляють із дітьми на свіжому повітрі й потребують велосипедів, колясок, самокатів, нового одягу і так далі. Важко говорити за ситуацію щодо всіх, хто займається роздрібною торгівлею, але, порівняно з осінню та зимою минулого року, ситуація була значно гіршою. Щомісяця продажі падали на 5—10%.
Із точки зору стосунків із контролюючими органами, то мораторій на проведення перевірок досі діє. Справді, ми не відчуваємо жодного тиску, як це було, наприклад, 2012 року, коли я був головою виборчого штабу опозиційної партії, і на наступний день після виборів у мене була комплексна перевірка. В колі підприємців, з якими я спілкуюся, також говорять про відсутність «наїздів».
Є негативна тенденція щодо торгівлі на ринках. Кілька моїх знайомих припинили свою діяльність через високі ставки оренди за місце й загалом невигідні умови. Вони шукають себе в інших сферах діяльності. Хтось став моряком, інші займаються торгівлею овочів і фруктів, хтось пішов на так звані стихійні ринки, де менше навантаження щодо оренди. У той же час, знаю це по депутатській роботі, бюджет міста отримує, як на мене, значно менше від місцевих ринків, ніж там збирають з людей.
Щодо цінової політики, то люди поступово звикли до того, що все подорожчало, а курс долара тримається на рівні 25 гривень. Уже немає нервової реакції на цінник. Я б назвав це примарною стабільністю, адже щойно починаються коливання курсу, люди йдуть купляти щось наперед. Наприклад, чекають на немовля в жовтні, а за товаром приходять у серпні.
Ще відзначу важливий момент — відсутність кредитування. Дуже великі відсотки й загалом умови не вигідні для бізнесу. Тобто доводиться розраховувати тільки на власні сили, власний прибуток, і складно говорити про можливість розширення бізнесу. Я особисто користувався програмою кредитування Європейського банку реконструкції і розвитку, але цього року припинив. Гадаю, влада має звернути на це увагу й допомогти малому та середньому бізнесу в отриманні вигідних кредитів.
Іван АНТИПЕНКО, «День»
