«Повернення в Царгород» – є руйнівним ударом по ідеології «русского мира», – Тарас Букрєєв

11 Вересня 2015 12:40
Тарас Букрєєв / Фото Івана Антипенка

Тарас Букрєєв / Фото Івана Антипенка

Чотири сенсації 11 вересня “День”презентував на Форумі видавців у Львові: про події історичні – книга «Повернення в Царгород», про новітню історію – публіцистичний триптих: «Котел», або Справа без терміну давності», «Катастрофа і тріумф. Історії українських Героїв» і «Я – свідок. Записки з окупованого Луганська».

Тарас БУКРЄЄВ, викладач історії, редактор інформаційного порталу «Рідна Херсонщина»:

– Коли з’явився анонс «Повернення в Царгород», одразу зацікавився цією книгою. Заінтригувало, про що можна ще написати стосовно історії Русі та козаччини. Коли отримав книгу, переглянув зміст і прочитав передмову, побачив, що видання, як і попередні книжки з бібліотеки «Дня», покликане заповнити «білі плями» в уявленнях українців щодо своєї історії. Я б назвав «Повернення в Царгород» винайденням концепції українського погляду на геополітичну ситуацію часів Київської Русі, Візантії, козаччини. І це – наша власна концепція, а не нав’язана Росією або навіть деякими нашими істориками, які не звільнилися від радянських штампів.

У книзі зібрані статті дуже сильних істориків. І матеріал подано так, що видання буде цінним не лише для фахівців, а й для пересічних громадян. Також, гадаю, на новинку «Дня» варто звернути увагу тим, хто пише підручники з історії України, але досі користується радянськими джерелами, звідки просто переклали параграфи, прибрали комуністичну ідеологію і нічого не додали. А за 24 роки написано багато хороших матеріалів, концепцій, досліджень. І в цій книзі якраз зібрано ці прогресивні роботи. Це найновіша розвідка у дослідженні місця України між Сходом і Заходом. У передмові сказано, що Україна – не Росія, а Росія – не Русь. І зібрані матеріали доводять, що ми ніякий не «молодший брат», а окрема нація, культура, держава.

Книжкова новинка «Дня» є цінною інтелектуальною зброєю в арсеналі будь-якого читача, адже дає цікаві фактичні аргументи для дискусії про місце України у світі. У першому розділі зацікавила стаття Володимира Рички «Тисячолітній Володимир. Великий хреститель України-Руси та його слід в історії». Нещодавно ми відзначали річницю хрещення Русі, «День» один з небагатьох ЗМІ актуалізував це важливе питання. І ця стаття – продовження дискусії щодо вчинку князя, його важливості в історії держави. Також було цікаво читати статтю Ігоря Сюндюкова «Час і простір без кордонів». Автор гарно показує взаємовпливи Київської Русі та Візантії в культурному плані. З другого і третього розділів я відзначив більшість матеріалів, які обов’язково ще прочитаю, адже вони по суті є руйнівними ударами по ідеології «русского мира». Матеріали стосуються саме самобутності українців, зв’язків з європейськими цивілізаціями, культурою, традиціями управління, які впроваджувались на наших землях.

Головну ідею книги «Повернення в Царгород» я бачу в тому, щоб показати: Україна гармонійно увібрала в себе культурні надбання Заходу і Сходу і на цьому фундаменті виростила свою унікальність. Книга засвідчує, що наша країна завжди була невід’ємною складовою не тільки європейського, а й світового історичного процесу. Раджу читати всім, хто сумнівається в Україні загалом і її давній державницькій традиції, хто має комплекси меншовартості. Книга дасть обґрунтовані підстави думати не тільки про правдиве минуле, а й про успішне майбутнє України.

Коментар для газети “День”