agravery.com
Дніпровська вода на зрошення для аграріїв Херсонщини стає чимраз дорожчає, та й потреба в ній дедалі більша, а водойма ж «не гумова». Однак з подачі місцевих науковців у Таврії вже почали реалізацію багатообіцяючого проекту – використати для потреб аграріїв воду з свердловин вертикального дренажу. Надлишок їх відкачують, аби врятувати від підтоплення чи не чверть регіону. Але виходить, що ці тисячі й тисячі кубометрів сьогодні значною мірою «переливають з пустого в порожнє»: перелили до якогось ставку чи яру, а вони знову пішли в грунт, і так з дня у день. Натомість фахівці кафедри землеробства Херсонського державного аграрного університету запропонували подавати дренажні води на поля, зменшуючи вартість поливу. Хоча тут є свої перестороги.
– У грунтових вод, які відкачують свердловини вертикального дренажу, є свої плюси й мінуси. Недолік – їх зависока (до 800 міліграм на літр) мінералізація. Але цьому легко зарадити, змішуючи дренажну воду з дніпровською у пропорції один до чотирьох чи більше, – доводить завідуючий кафедрою, дійсний член НААН України, професор Віктор Ушкаренко. – У рамках нашого спільного проекту з Інститутом рису дренажна вода вже подається на рисові плантації Скадовського району Херсонщини. За сезон на їх полив використовують близько сорока мільйонів кубометрів річкової води, і близько восьми – дренажної. Нарікання відсутні: адже грунтові води залягають ближче, і «підтягувати» їх на поля дешевше. Крім того, завдяки вже наявним у них домішкам добрив, аграріям на них можна трохи зекономити, а це плюс. На мою думку, чим дорожчою надалі ставатиме дніпровська вода, тим більшим буде попит на дренажні води. Їх використовуватимуть для вирощування рису також у Цюрупинському, Каланачацькому, Голопристанському районах. А можливо, і в сусідніх регіонах України.
У обласному управлінні водних ресурсів кажуть, що змішування дренажних та дніпровських вод і їх подача на зрошення – не дивина, а звичайна практика. За словами начальника управління Єгора Коваленко, тільки з початку нинішнього року для поливу в меліоративні канали по регіону подано вісім мільйонів кубометрів води, відкачаної насосами вертикального дренажу. Але ще 6,5 мільйонів вилилося без усякої користі, і весь обсяг дорогоцінної вологи справді можна було б спрямувати на спраглі в літню спеку поля. Втім, цього без додаткових витрат не вийде: потрібно прокладати трубопроводи, ставити фільтри та накопичувачі. Інвестиції, в кінцевому рахунку, окупляться, та попередньо гроші ж треба десь відшукати – можливо, попросити в іноземних грантодавців, які активно вкладають у розвиток «дружніх» до природи технологій.
Та й екологи степового півдня будуть від ідеї в захваті. Адже скидання дренажних вод до Чорного моря чи до малих річок, як у нього впадають (на кшталт річки Каланчак), шкодить унікальній морській флорі та фауні, перетворюючи затоки у опріснені болота й зводячи до нуля їхні рекреаційні властивості. Свого часу так постраждали Джарилгацька і Тендрівська затоки Чорного моря. А от відведення надлишку вологи на поля буде і для сільгоспвиробників вигідно, і для навколишнього середовища корисно. Питання лише в тому, чи всі бажаючи нашкребуть у «загашниках» кошти на перспективну справу.
